Мрії у калюжах.

Як казав Ремарк:Счастья кругом — сколько угодно. Только нагибайся и подбирай.))

Отак я релаксувала сьогодні.

Куряче філе з медом і бальзамічним оцтом.

Нам потрібно:

-500г куряче філе
-1цибулина
-1ст.ложка меду
-1ст.ложка бальзамічного оцту
-4ст.ложки сметани
-сіль/перець
-оливкова олія,трошки масла

Філе ріжемо на тоненькі смужки.Обсмажуємо до золотистої скоринки на суміші оливкової олії та масла. Додаємо півкільцями порізану цибульку.Трошки протушуємо,додаємо ложку меду,гарно вимішуємо,вливаємо бальзамічний оцет,додаємо сметану,сіль перець.Вогонь скручуємо на мінімум,накриваємо страву кришкою і доводимо до готовності(буквально хвилин 10 може бути-залежить від м'яса.) Подаємо зі спагеті або рисом.

Фаршировані помідори.

Сьогодні хочу поділитися двома рецептиками.
1)Свинина зі сливами
1 кг корейки
сіль, перець, гвоздика з смаком
1 цибулина
3-4 сливи
Для соусу:
6 слив
20 г вершк. масла
1 ч.л. коріандру
2 ч.л меду
1 ч.л.лим. соку

На м"ясі зробити надрізи у вигляді ромбів .Натерти сіллю, перцем, в надрізи вставити гвоздички. ООбсмажити з обох боків до скоринки і запікати в духовці 30 хв при т 220.
Потім додати нарізану четвертинками цибулю і сливи. Запікати ще 30 хв. , поливаючи соком,що утворився(його багато).При додаванні цибульки і слив утворюється просто неймовірно спокусливий аромат!
  Для соусу: сливи порізати, скласти в каструльку, додати мед, масло, сік лимону, коріандр. Готувати на середньому вогні до м"якості слив. Подавати м"ясо з соусом.
Соус я ще збила блендером.
Але мені особисто вистачило б для соусу лише тих слив,що пеклися разом з м'ясом. Бо соусу вийшло реально багато. Він з кислинкою,не зважаючи на мід:) Смачно,незвично, з родзинкою я б сказала!)






































2) Фаршировані помідори.

8 круглих твердих помідорів
500г фаршу
1яйце
1 цибулина
2 зубчик часнику
сіль,перець
масло.

Зрізаємо шапочки з томатів,вичищуємо серединку. Трошки солимо. Готуємо фарш майже як на пельмені. Потерти цибульку,м'ясо,звичайно ж,сіль/перець,яйце,трави які любите.Гарно вимішати і начинити помідорки. Зверху накрити кришечкою,на яку поставити тонесенький шматочок пахучого вершкового масла і у духовку на годинку при температурі 180 градусів. Помідори чим щільніше викладете,тим краще.
Все подавати з рисом.

Замок П'єрфон (Chateau de Pierrefonds)

   На краю лісу ,на невисокому пагорбі біля річки стоїть старовинний укріплений замок П’єрфон. Це один з небагатьох збережених бойових замків Франції. Він був побудований на залишках фортеці XII століття. 

Замок не настільки популярний як,скажімо замки Луари але, безумовно, вартий уваги . Надзвичайно красивий,гарно збережений,поважний навіть трохи помпезний він переносить нас у ті давні героїчні часи,про які я вам зараз трішки розповім.

 Карл VI в 1392 року подарував маєток П’єрфон брату - герцогу Людовіку Орлеанському. До того часу від старої фортеці залишилися тільки підземні приміщення. Людовик вирішив будувати замок нового типу - потужний, грандіозний, розкішний. Перебудова почалася в 1396 році. Будівництво тривало більше десятиліття. 

Кролик у маслі з овочами.

     Нам потрібно:

-один кролик
-70г масла
-1 цибуля
-2 моркви
-1ріпа
-4 помідори
-1 цибуля порей
-зубчик часнику
-лавровий лист
-прованські трави
-сіль,перець
-200/300 г бульйону

  Розділеного на порції кролика вимити,висушити серветками  і натерти сіллю з перцем.
На сковороді розігріваємо ніжне вершкове масло і до золотистої скоринки обжарюємо шматки кролятинки.
Перекладаємо м'ясо у каструльку. На тому ж маслі обсмажуємо нарізану півкільцями цибулину і моркву,нашатковану кільцями.Вкриваємо ними шматки м'яса. Туди ж додаємо ріпу,порізану півкільцями, помідори,з яких попередньо знімаємо шкірку і ріжемо на кубики, цибулю-порей,  кільцями,щіпку прованських трав,лавровий листок і зубчик часнику у лушпинні,роздавлений ножем. Посолити до смаку(не багато). Накриваємо кришкою,гарно струшуємо,виливаємо стакан(грам 200-300) бульйону і доводимо до кипіння.Потім скручуємо вогонь до мінімуму і залишаємо томитися на 1,5год.
Я залишила навіть на довше,бо мала справи іншого  характеру. Але страві це пішло лише на користь. І м'ясо,і овочі(яких, до речі, виходить досить багато,що можуть нам виконати роль гарніру) повністю зберегли свою форму,але у роті тануть у прямому сенсі цього слова!)
 Ніжна,ароматна яскрава страва готова!
 З пшеничною кашею зійде за чудовий обід і для малюка!
А для себе відкоркуйте пляшечку білого ельзаського вина. Смачного!

Ансі- савойська Венеція./Annecy

Біля підніжжя Альп вкритих сніговими шапками, на кордоні Швейцарії та Франції існує курорт Ансі. Місто Ансі є центром департаменту Верхня Савойя. Департамент зі сходу прилягає до Італії, а з півночі до Швейцарії. Таким чином, тут сплелися французька та італійська культури; у складі Франції Ансі тільки з 1860 року.

Середньовічні будинки і старовинні канали Ансі

Bouchées à la Reine.

Страва називається дуже вишукано Bouchées à la Reine. Повного перекладу я не знайшла,але дослівно Bouchées означає закуска на один раз,на один ковток.А по нашому,бачила вона називається воловани,які я робила вже не раз,але не мала поняття,що страва має французьке коріння,бо відноситься до традиційних)
Отже.
Потрібні стаканчики з листкового тіста. Я купую готові( у нас є великі,такі як у мене сьогодні і малесенькі,справді на один ковток),а можна спекти самому.

• У сковороді розігріти 2 ст.л. оливкової олії. Цибулю смажити, помішуючи, близько 4 хвилин.
• Додати в сковороду гриби(шампіньойни), приправити сіллю, перцем і чебрецем. Смажити, помішуючи, до готовності, близько 7 хвилин. Додати 2 ст.л. лимонного соку і перемішати.
• Додати борошно і смажити, помішуючи, 1 хвилину.
• Покласти в сковороду сметану і готувати, помішуючи, ще 2 хвилини, до загусання.
• Розкласти грибну начинку в листкові стаканчики, прикрасити зеленню й подавати.
  
  Це як закуска.Смачно і просто. Можна їсти як холодною так і гарячою.
  Поки робила,подумала,що так гарно було б подавати жульєн. Правда, тоді ще треба було б притрусити тертим сиром і на кілька хвилин засунути у духовку. Ну і їсти гарячим.:)

Беф бургуньойн( bœuf bourguignon )

Беф бургуньойн (говядина тушена у вині)

Рецептів цієї страви є безліч.І прості до непристойності, і вишукані від шефів ресторанів високої кухні. Я вивела для себе середнє. Мені подобається,готувати не складно,хоч і довго. І готую я не у духовці,а у каструлі на плиті.

Отже:
1кг.молоденької телятини. Я люблю великими шматками десь як на шашлик) Відділити жир,якщо є. Обсмажити з двох сторін до золотистої кірочки на оливковій олії. Викласти у каструлю. Обсмажувати порціями,щоб м'ясо не давало соку. Нарізати півкільцями одну велику цибулину,почистити і подрібнити кілька зубчиків часнику,дві морквини порізати кільцями,дрібно нарізати копчену свинну грудинку. Коли м'ясо обсмажилося на залишках того жиру обсмажуємо цибулю,моркву,свинну грудинку,половину часнику. Тим часом м'ясо солимо перчимо,додаємо лавровий листок,чебрець,другу половину часнику і ложку-дві муки. Закриваємо кришко у добре струшуємо . Потім додаємо протушені овочі з грудинкою ще раз струшуємо і вливаємо 500-750мл хорошого сухого червоного вина. Не забуваємо правило: у їжу у жодному разі не використовувати вино,яке б ви не стали пити. Все. Доводимо до кипіння і ставимо на найменший можливий вогонь на 2-25, год. Чим довше,тим краще. Я навіть не перемішую жодного разу. Соус робиться густий і смачний,м’яско м’якеньке. Якби вам треба було добавляти ще рідини,то додавайте м’ясний бульйон. Подавати з картоплею або макаронами. У нас вчора були макарони.

Parc caillebotte(Парк Кайботта)

Повертаючись у неділю з голосування, побачила у метро рекламу виставки імпресіоністів. Зацікавилася,записала адресу. Вдома пошукала,виявилося,це всього 15 км.від Парижу. День вільний,настрій гарний: чому б не поїхати? Згорнула в сумку гаманець,фотоапарат,роздруківку маршруту і основну інформацію про подію та місце і,не телефонуючи своїм хлопцям,поїхала! Благо,сполучення хороше. Станція приміського поїзда за сто метрів від будинку.З однією пересадкою за неповних 40хв. Я вже була на місці.
Погода теж сприяла такому відпочинку. Я зайшла у парк,на території якого відбувалася виставка якраз в обідню пору. Всюди така приємна,розслаблююча,ліниво-недільна атмосфера. Люди сидять за мереживними столиками кафе,на зручних дерев'яних лавочках ,ніжаться на шовковистій травичці...Кожен щось перекушує .В міру можливостей своїх уподобань чи гаманців. Я пообідала вдома. Тому зосереджено прямую до цілі свого візиту-виставки полотен імпресіоніста та мецената Гюстава Кайботта. Не буду лукавити: до цих відвідин його ім’я мені було так само знайоме,як і вам. А знати таких людей потрібно.
Але все по порядку.Але все по порядку.
Черга за квитками була не надто довгою і в основному складалася з пенсіонерів)). Квиточок вартує всього 8 є. Це на експозицію. А вхід у парк безкоштовний. Оплачую свій квиток і заходжу усередину.
Потім,коли я вийшла на вулицю,було дуже дивно впізнавати пейзажі з картин,майже ідентичні. Не дарма Кайботт захоплювався ще й фотографією.
Картина та фото майже з того ж ракурсу.

Милуватися було чим. Картини в оригіналі,скажу я вам,це зовсім не те,що репродукції!:)(ото таємницю відкрила). Якась особлива аура наповнювала зал,полотна здавалися живими…Я забула про фотоапарат,час і просто насолоджувалася побаченим. На виставці були представлені картини,що мали відношення до містечка,у якому виставлялися. Художник відпочивав там щороку починаючи зі своїх 12.

 Вже не вперше переконуюся,що вислів «Талановита людина талановита у всьому» таки працює! Крім того,що Гюстав був художником і меценатом,він серйозно захоплювався фотографією,філателією(був посмертно записаний у почесний «Список видатних філателістів» як один із «батьків філателії». Його філателістична колекція тепер знаходиться в Британському музеї.),розводив орхідеї,будував яхти, займався дизайном текстилю,садівництвом. А ще він був обраний міським радником. Жителі ще не бачили такого чиновника, який би «все оплачував з власної кишені: освітлення, вуличні дороги, мундири вартових».

 Та все ж найважливішим його заняттям була підтримка молодих,нікому ще тоді невідомих художників-імпресіоністів. Він був їхнім основним спонсором. Благочинність Кайботта не знала меж. Він організовував виставки , вернісажі і аукціони; купував за завищеними цінами їх полотна, оплачував оренду майстерень; матеріально підтримував Моне, Ренуара, Піссарро і інших, причому, у своєму заповіті він звільнив їх від повернення грошей.
Справжній дебют Кайботта - художника відбувся на 2 -й виставці імпресіоністів ( 1876 ) , де були показані його вісім робіт , включаючи знаменитих - « паркетників » ( 1875 , д'Орсе ) і « Міст Європи» ( 1876 , Пті -Пале , Женева) . Золя був вражений незвичайними ракурсами картин , їх реалістичною точністю , але критикував за надмірну фотографичность і перебільшено поглиблену перспективу. Хоча раніше Салон відхилив картину « Паркетчики » , визнавши її « вульгарною », нині вона заслужено вважається шедевром французького живопису кінця XIX століття : ідеально налаштована композиція , незвичайна , математично точно побудована перспектива , чудово передані анатомія людських тіл і ритм рухів паркетників .

 Помер Гюстав передчасно у віці 45 років,ймовірно від інсульту. За своє життя написав більше 500 полотен,більшість з яких знаходяться у приватних колекціях. У 2000 році його картина «Людина на балконі, бульвар Осман» (1880), була продана з аукціону за 14,3 млн. доларів.
А ще він зібрав чудову колекцію з 68 полотен відомих імпресіоністів,які ще тоді такими не були: Каміля Пісарро (19), Клода Моне (14), П'єра-Огюста Ренуара (10), Альфреда Сіслея (9), Едгара Дега (7), Поля Сезанна (5) і Едуара Мане (4). Все це багатство він заповів французькому уряду з проханням виставити картини у Люксембурзькому палаці,а згодом у Луврі. Але тільки завдяки неймовірним старанням Ренуара,який був душеприкажчиком і другом Кайботта за третім разом вдалося випросити уряд задовільнити останню волю художника. Хоч все одно держава взяла не всі картини відразу,а коли спохопилася,то пройшло вже чимало часу і родичі втратили бажання ділитися. Тому частина цих картин була продана американському багатієві і досі знаходиться у його фонді.
Ось так доволі коротко про непересічну і цікаву особистість.

 А ще на території парку,який ,до речі, у майже ідеальному стані,як і всі приміщення, розбитий город. Він функціонує завдяки лише добрій волі волонтерів. А у чому цікавинка? У тому,що крім зелених паростків картоплі,бурячка,різних квітів і травичок ви можете помилувати око і картинами. Поміж цією буйною зеленню зі смаком розташувалися полотна все тих же імпресіоністів. Тематично. Відповідно до насаджень. Дуже цікаво! Підтвердження вам покажу-у садку фото я робила!:)

Адреса парку: 8 Rue de Concy, 91330 Yerres

Телефон:01 69 49 34 10

Фенкада /кролик в томатному соусі

Прочитала,що це традиційний народний мальтійський рецепт.
Що нам потрібно:
1 випотрошений кролик вагою 1,2 - 1,5 кг

4 великих стиглих помідори (або очищені томати у власному соку)

2 великі цибулини

1 зубчик часнику

200 мл сухого червоного вина

200 мл м'ясного , курячого бульйону або води

2 ст. л . борошна

2 ст. л . вершкового масла

2 ст. л . оливкової олії

2 лаврових листа

сушений орегано

сіль , мелений чорний перець

600 г спагеті для подачі

Приготування:

1 . Розріжте кролика на невеликі шматочки , обваляйте в борошні й обсмажте в глибокій каструлі з товстим дном на середньому вогні в суміші вершкового масла та оливкової олії до золотистої скоринки з обох сторін.

2 . Дрібно поріжте очищені цибулю і часник. Обдайте помідори окропом , потім холодною водою , зніміть з них шкірку. Видаліть насіння разом з рідиною. М'якоть наріжте кубиками.

3 . Складіть всі овочі в каструлю з кроликом , додайте лавровий лист , сіль , перець і орегано. Влийте вино і бульйон( я мала звичайний бульйон з кубиків).Доведіть до кипіння , закрийте кришкою і готуйте на слабкому вогні 1 - 1,5 год. Готовий кролик дуже ніжний , м'ясо практично саме повинно відділятися від кісток.

4 . Відваріть спагетті у великій кількості підсоленої води згідно інструкції , заправте їх отриманим соусом , а кролика подайте на окремому підігрітому блюді.

Я подавала не з спагетті,а з картоплею дофінуа. Але на окремій тарілці.
Справді дуже смачно. Кролик мякий,ніжний і тане у роті:)

Японський сад.Музей Альберта Кана.

Я завжди дивувалася людям, які кажуть,що оглянути нове місто їм вистачить два-три дні. Живу у Парижі вже восьмий рік і  щоразу відкриваю для себе щось незвідане і цікаве. Цього разу це був музей і сад Альберта Кана,французького банкіра і філантропа. Ще на початку 20 століття,коли фотографія була дорогою і малодоступною річчю, цей дивний чоловік  взявся втілювати у життя масштабний проект -  створення фотографічного зліпку епохи за допомогою автохрому,одного з найстаріших процесів створення кольорових фотографій. Завдяки спадщині Кана ми можемо побачити людей і планету,такими якими вони були тоді,сто років назад.

     

Серафина Луї.Наївне мистецтво.

Подивилася вчора ще один фільм про творчу людину,художницю "Серафина із Санліс". Історія життя,правда,доволі епізодична,представниці французького наївного мистецтва Серафини. Жінка ніколи у житті не вчилася малюванню.Працювала і пастушкою,і прибиральницею, і прачкою...А у вільний час,тобто уночі, малювала свої прекрасні картини. Найдешевшою фарбою,яку часто брала у борг.До неї підмішувала рослинні барвники,виготовлені власноруч,тваринну кров,віск,який не рідко брала у церкві.Малювала на дерев'яних дошках.Доля подарувала їй зустріч з поціновувачем картин і визнаним критиком,який і розгледів її здібності. Але,як завжди у таких випадках, за талант потрібно платити- Серафина останні роки свого життя провела у домі для душевнохворих.І як я тільки що вичиталала,померла від голоду і відсутності догляду при режимі Віші.І хоч її картини і продавалися,і виставлялися це вже не приносило їй ніякого душевного задоволення. Фільму бракує динаміки,але він гарно акцентує увагу саме на щоденному житті художниці,на її чудових роботах,на її дивакуватості...Хто цікавиться такими темами-однозначно раджу подивитися.Фільм тримається на достовірних фактах.Має 9 номінації на премію Сезар! Мені було цікаво ще й тим,що я вже неодноразово мала можливість бути у Санліс. Приємно усвідомлювати,що ходила тою ж бруківкою,що колись художниця, потім автори фільму. Попробую ще розшукати адресу,де жила Серафина і наступного разу навідаюсь(якщо є куди).Ось тут можна глянути на її картини https://www.google.f...iw=1440&bih=794

Фужер (Fougeres) середньовічне місто-фортеця.

Від феодального середньовіччя в Європі збереглося безліч красивих пам'яток архітектури , замків , невеликих сіл і старовинних містечок. А Франція взагалі рай для любителів старовини. У 50 км від французького міста Ренна ( Rennes ) в закруті річки Нансон, що служила колись природним кордоном між Францією і Бретанню,знаходиться фортеця Фужер , побудована в XI-XV століттях.Вона входила в так звану «золоту дугу» міст-фортець (Шатобріан, Вітре, Фужер, Ренн) - оборонну систему бретонських герцогів, які чинили опір експансії французького королівства.

Navarin d'agneau

Сьогодні дозвольте вам запропонувати класичне французьке блюдо з баранчика Navarin (наваран), назва якого походить від слова navet (ріпа). Цей спосіб приготування подобається навіть тим, хто не дуже любить баранину(у їх числі і я)
Складники страви на 6 осіб:
1,5 кг баранини (плече, шия і груди)
30 гр.муки
700 мл бульйону яловичого(у мене зкубика)
4 помідори, стиглі, очищені, подрібнені
5 морквин,
5 штучок ріпи
12 маленьких цибулинок(мається на увазі ті малесенькі,звичайну беріть за смаком)
450 г зеленого горошку
2 зубчики часнику, подрібнити
Трави: 1 лавровий лист, 1/4 с. до с. чебрець
Сіль і перець
олія

Порізати м'ясо ягняти на шматки 5 см.

У каструлі розігріти столову ложку оливкової олії. Обсмажувати на середньому вогні кілька шматків м'яса за один раз до золотистого кольору. Смажити порціями,щоб не утворювався сік.

Викласти все м'ясо в каструлю, додати два зубчики часнику(я розрізала на половинки і тримати на сильному вогні протягом хвилини.
Вилити половину жиру. Посипати м'ясо борошном, сіллю і перцем. Потримати на сильному вогні ще протягом 2 хвилин.

Нагріти м’ясний бульйон( у мене з двох кубиків) в маленькій каструлі. Додати бульйон до м'яса. Довести до кипіння. Перемішати. Додати очищені від шкірки і подрібнені помідори й трави(лавровий лист і чебрець,зав’язані у пучок-так потім їх простіше виловити і викинути.). Варити і тушкувати протягом 30 хвилин на слабкому або середньому вогні.

Додати моркву кружальцями , подрібнену цибулю цибулю і ріпу кубиками. Томити на слабкому вогні протягом 30 хвилин .

Відварити свіжий зелений горошок(ну або ж морожений можна не відварювати) в маленькій каструлі у підсоленій воді протягом 5 хвилин. Додати в рагу з баранини всього за 5 хвилин до подачі на стіл. Витягнути трави. Подавати гарячим.
Фото сьогодні вийшли вже ніби трохи краще)


 

Я поїла самого рагу. Для чоловіка ще відварила рис)
Кажуть, ця страва смакує усім і при будь-якій погоді,але найсмачнішою є саме навесні!