Мозаїка миттєвостей. : Parc caillebotte(Парк Кайботта)

Повертаючись у неділю з голосування, побачила у метро рекламу виставки імпресіоністів. Зацікавилася,записала адресу. Вдома пошукала,виявилося,це всього 15 км.від Парижу. День вільний,настрій гарний: чому б не поїхати? Згорнула в сумку гаманець,фотоапарат,роздруківку маршруту і основну інформацію про подію та місце і,не телефонуючи своїм хлопцям,поїхала! Благо,сполучення хороше. Станція приміського поїзда за сто метрів від будинку.З однією пересадкою за неповних 40хв. Я вже була на місці.
Погода теж сприяла такому відпочинку. Я зайшла у парк,на території якого відбувалася виставка якраз в обідню пору. Всюди така приємна,розслаблююча,ліниво-недільна атмосфера. Люди сидять за мереживними столиками кафе,на зручних дерев'яних лавочках ,ніжаться на шовковистій травичці...Кожен щось перекушує .В міру можливостей своїх уподобань чи гаманців. Я пообідала вдома. Тому зосереджено прямую до цілі свого візиту-виставки полотен імпресіоніста та мецената Гюстава Кайботта. Не буду лукавити: до цих відвідин його ім’я мені було так само знайоме,як і вам. А знати таких людей потрібно.
Але все по порядку.Але все по порядку.
Черга за квитками була не надто довгою і в основному складалася з пенсіонерів)). Квиточок вартує всього 8 є. Це на експозицію. А вхід у парк безкоштовний. Оплачую свій квиток і заходжу усередину.
Потім,коли я вийшла на вулицю,було дуже дивно впізнавати пейзажі з картин,майже ідентичні. Не дарма Кайботт захоплювався ще й фотографією.
Картина та фото майже з того ж ракурсу.

Милуватися було чим. Картини в оригіналі,скажу я вам,це зовсім не те,що репродукції!:)(ото таємницю відкрила). Якась особлива аура наповнювала зал,полотна здавалися живими…Я забула про фотоапарат,час і просто насолоджувалася побаченим. На виставці були представлені картини,що мали відношення до містечка,у якому виставлялися. Художник відпочивав там щороку починаючи зі своїх 12.

Вже не вперше переконуюся,що вислів «Талановита людина талановита у всьому» таки працює! Крім того,що Гюстав був художником і меценатом,він серйозно захоплювався фотографією,філателією(був посмертно записаний у почесний «Список видатних філателістів» як один із «батьків філателії». Його філателістична колекція тепер знаходиться в Британському музеї.),розводив орхідеї,будував яхти, займався дизайном текстилю,садівництвом. А ще він був обраний міським радником. Жителі ще не бачили такого чиновника, який би «все оплачував з власної кишені: освітлення, вуличні дороги, мундири вартових».

Та все ж найважливішим його заняттям була підтримка молодих,нікому ще тоді невідомих художників-імпресіоністів. Він був їхнім основним спонсором. Благочинність Кайботта не знала меж. Він організовував виставки , вернісажі і аукціони; купував за завищеними цінами їх полотна, оплачував оренду майстерень; матеріально підтримував Моне, Ренуара, Піссарро і інших, причому, у своєму заповіті він звільнив їх від повернення грошей.
Справжній дебют Кайботта - художника відбувся на 2 -й виставці імпресіоністів ( 1876 ) , де були показані його вісім робіт , включаючи знаменитих - « паркетників » ( 1875 , д'Орсе ) і « Міст Європи» ( 1876 , Пті -Пале , Женева) . Золя був вражений незвичайними ракурсами картин , їх реалістичною точністю , але критикував за надмірну фотографичность і перебільшено поглиблену перспективу. Хоча раніше Салон відхилив картину « Паркетчики » , визнавши її « вульгарною », нині вона заслужено вважається шедевром французького живопису кінця XIX століття : ідеально налаштована композиція , незвичайна , математично точно побудована перспектива , чудово передані анатомія людських тіл і ритм рухів паркетників .

Помер Гюстав передчасно у віці 45 років,ймовірно від інсульту. За своє життя написав більше 500 полотен,більшість з яких знаходяться у приватних колекціях. У 2000 році його картина «Людина на балконі, бульвар Осман» (1880), була продана з аукціону за 14,3 млн. доларів.
А ще він зібрав чудову колекцію з 68 полотен відомих імпресіоністів,які ще тоді такими не були: Каміля Пісарро (19), Клода Моне (14), П'єра-Огюста Ренуара (10), Альфреда Сіслея (9), Едгара Дега (7), Поля Сезанна (5) і Едуара Мане (4). Все це багатство він заповів французькому уряду з проханням виставити картини у Люксембурзькому палаці,а згодом у Луврі. Але тільки завдяки неймовірним старанням Ренуара,який був душеприкажчиком і другом Кайботта за третім разом вдалося випросити уряд задовільнити останню волю художника. Хоч все одно держава взяла не всі картини відразу,а коли спохопилася,то пройшло вже чимало часу і родичі втратили бажання ділитися. Тому частина цих картин була продана американському багатієві і досі знаходиться у його фонді.
Ось так доволі коротко про непересічну і цікаву особистість.

А ще на території парку,який ,до речі, у майже ідеальному стані,як і всі приміщення, розбитий город. Він функціонує завдяки лише добрій волі волонтерів. А у чому цікавинка? У тому,що крім зелених паростків картоплі,бурячка,різних квітів і травичок ви можете помилувати око і картинами. Поміж цією буйною зеленню зі смаком розташувалися полотна все тих же імпресіоністів. Тематично. Відповідно до насаджень. Дуже цікаво! Підтвердження вам покажу-у садку фото я робила!:)