Уривок з улюбленої книги:)

-Сподіваюся, сир вам сподобається. Тут брі та пон л'Евек.
- Якраз те, що я найбільше люблю ...

... Прийшовши в номер, Равік розшукав стару спиртівку, якою давно не
користувався. Він знайшов пакет з кубиками сухого спирту і невелику сковорідку.
Взявши два кубики, він поклав їх на пальник і запалив. Затріпотіло вузьке, синє полум'я. Він розтопив шматок масла і вилив на сковорідку два яйця. потім нарізав свіжого, золотистого білого хліба, поставив сковорідку на газету, розгорнув пакет з сиром, відкрив пляшку "вувре" і взявся за їжу...

"Тріумфальна арка" Еріх Марія Ремарк

Ремарк і гуляш по-сегедськи

     Не пам'ятаю точно, коли саме, але у середній школі я вперше взяла до рук роман Ремарка. Книжка називалася «Тіні у раю» . Вона мене тоді вразила у всіх відношеннях. Але сьогодні я хочу розповісти не про це.
    Хоч Ремарк воєнний і трагічний письменник, мене завжди захоплювало, як просто він вміє описувати життєві радощі  і  буденними словами переконати, що життя таки прекрасне! 

Якщо і є книги, які вплинули на моє сприйняття світу, то це ремарківські шедеври!Я люблю і знаю Париж завдяки його "Тріумфальній Арці", імпресіоністів мені відкрив також Ремарк. З ним я гуляла нічним музеєм і під місячним світлом,що сочилося з вузеньких вікон розглядала танцівниць Дега, вугільні малюнки Сезана та квіткові натюрморти Моне. У Ремарка ж дізналася і про кальвадос,справжній ,міцний і запашний, і про несмачну американську каву)), і про хороші французькі вина

А от про гуляш по-сегедськи я мріяла відколи почитала книжку. Страшенно хотілося скуштувати, хоч я навіть поняття не мала, що саме туди входить. У ту безінтернетну пору віднайти потрібний рецепт виявилося нездійсненною  для мене справою.

 Але  мені перед очима зринала картинка, як дві загублені душі сидять у ліжку, у одній з висоток Нью-Йорка; красномовно зім'яті  простирадла, подушки, розкиданий одяг, а  ВІН і ВОНА з насолодою їдять цей гуляш, кидаються малосольними огірками і відчувають себе неймовірно щасливими у той момент,там і зараз... Досі знаходжу у цій картинці щемливу романтику…

— У меня в номере есть кастрюля с гуляшом по-сегедски, — сказал я. Хватит на шесть здоровых едоков, венгерская кухарка приготовила. Вчера вечером он был вкусный, а сегодня еще вкусней. Гуляш по-сегедски с тмином и зеленью даже вкуснее на следующий день. — Откуда у вас гуляш по-сегедски? — Я был вчера в гостях. — Впервые слышу, чтобы домой из гостей приносили гуляш на шесть человек. Где это было?.. В..? Я возмущенно посмотрел на нее. — Нет, не в немецкой пивной. Гуляш — блюдо венгерское, а не немецкое… (с) Еріх Марія Ремарк, “Тіні в раю”.

Мабуть,  Ремарк таки палав особливою любов'ю до цієї страви, бо згадує її аж у трьох своїх романах: "Чорний обеліск", "Возлюби ближнього свого" і  «Тіні у раю»!

Особливу насолоду мені приносив оцей момент: “Гуляш был действительно вкуснее, чем накануне. Еще и потому, что мы ели его под звуки органа. Как ни странно, но Иоганн-Себастьян Бах неплохо сочетался с гуляшом по-сегедски, хотя мне казалось, что здесь более уместен был бы Франц Лист. Впрочем, обычный гуляш в сочетании с Бахом был бы невозможен”.

Ось так плавно підводжу вас до самого рецепту гуляшу. Не буду стверджувати, що він саме такий, яким ласували герої, але смачний! Нічого неймовірного чи вишуканого у ньому немає. Проста,апетитна, запашна домашня страва. Думаю, у цьому й секрет його успіху в автора. Після років поневірянь, життя у готелях і харчування у ресторанах різного штибу, ситна домашня їжа цінувалася на вагу золота!

Готуємо гуляш по-сегедськи:

600г свинини (грудинка або лопатка), 4 цибулини , 500 г квашеної  капусти, 2 зубчики, 2 чайні ложки сушеної паприки, 500мл м'ясного бульйону або білого вина (можна по половині), 2 ст. ложки смальцю, 1 ст. ложка борошна, 200г сметани. Сіль, чорний мелений перець і кмин за смаком.
Свинячу грудинку нарізати невеликими кубиками, обсмажити на смальці до золотистої скоринки, додати нарізану цибулю і часник і підсмажити, поки цибуля не стане прозорою. Влити пів склянки бульйону і протушкувати, поки бульйон НЕ випарується. Додати паприку, кмин, квашену капусту, влити бульйон/вино, як слід перемішати і тушкувати на повільному вогні під кришкою приблизно годину.  Розтерти борошно зі сметаною, заправити цією сумішшю гуляш і ще протушкувати 5-7 хв. Посолити і поперчити за смаком. Перед подачею посипати свіжим подрібненим кропом. Не забудьте малосольні огірочки!

Читайте Ремарка,слухайте Баха, ласуйте гуляшем і життя не зможе вам не посміхнутися!

Ансі- савойська Венеція./Annecy

Біля підніжжя Альп вкритих сніговими шапками, на кордоні Швейцарії та Франції існує курорт Ансі. Місто Ансі є центром департаменту Верхня Савойя. Департамент зі сходу прилягає до Італії, а з півночі до Швейцарії. Таким чином, тут сплелися французька та італійська культури; у складі Франції Ансі тільки з 1860 року.

Середньовічні будинки і старовинні канали Ансі

Parc caillebotte(Парк Кайботта)

Повертаючись у неділю з голосування, побачила у метро рекламу виставки імпресіоністів. Зацікавилася,записала адресу. Вдома пошукала,виявилося,це всього 15 км.від Парижу. День вільний,настрій гарний: чому б не поїхати? Згорнула в сумку гаманець,фотоапарат,роздруківку маршруту і основну інформацію про подію та місце і,не телефонуючи своїм хлопцям,поїхала! Благо,сполучення хороше. Станція приміського поїзда за сто метрів від будинку.З однією пересадкою за неповних 40хв. Я вже була на місці.
Погода теж сприяла такому відпочинку. Я зайшла у парк,на території якого відбувалася виставка якраз в обідню пору. Всюди така приємна,розслаблююча,ліниво-недільна атмосфера. Люди сидять за мереживними столиками кафе,на зручних дерев'яних лавочках ,ніжаться на шовковистій травичці...Кожен щось перекушує .В міру можливостей своїх уподобань чи гаманців. Я пообідала вдома. Тому зосереджено прямую до цілі свого візиту-виставки полотен імпресіоніста та мецената Гюстава Кайботта. Не буду лукавити: до цих відвідин його ім’я мені було так само знайоме,як і вам. А знати таких людей потрібно.
Але все по порядку.Але все по порядку.
Черга за квитками була не надто довгою і в основному складалася з пенсіонерів)). Квиточок вартує всього 8 є. Це на експозицію. А вхід у парк безкоштовний. Оплачую свій квиток і заходжу усередину.
Потім,коли я вийшла на вулицю,було дуже дивно впізнавати пейзажі з картин,майже ідентичні. Не дарма Кайботт захоплювався ще й фотографією.
Картина та фото майже з того ж ракурсу.

Милуватися було чим. Картини в оригіналі,скажу я вам,це зовсім не те,що репродукції!:)(ото таємницю відкрила). Якась особлива аура наповнювала зал,полотна здавалися живими…Я забула про фотоапарат,час і просто насолоджувалася побаченим. На виставці були представлені картини,що мали відношення до містечка,у якому виставлялися. Художник відпочивав там щороку починаючи зі своїх 12.

 Вже не вперше переконуюся,що вислів «Талановита людина талановита у всьому» таки працює! Крім того,що Гюстав був художником і меценатом,він серйозно захоплювався фотографією,філателією(був посмертно записаний у почесний «Список видатних філателістів» як один із «батьків філателії». Його філателістична колекція тепер знаходиться в Британському музеї.),розводив орхідеї,будував яхти, займався дизайном текстилю,садівництвом. А ще він був обраний міським радником. Жителі ще не бачили такого чиновника, який би «все оплачував з власної кишені: освітлення, вуличні дороги, мундири вартових».

 Та все ж найважливішим його заняттям була підтримка молодих,нікому ще тоді невідомих художників-імпресіоністів. Він був їхнім основним спонсором. Благочинність Кайботта не знала меж. Він організовував виставки , вернісажі і аукціони; купував за завищеними цінами їх полотна, оплачував оренду майстерень; матеріально підтримував Моне, Ренуара, Піссарро і інших, причому, у своєму заповіті він звільнив їх від повернення грошей.
Справжній дебют Кайботта - художника відбувся на 2 -й виставці імпресіоністів ( 1876 ) , де були показані його вісім робіт , включаючи знаменитих - « паркетників » ( 1875 , д'Орсе ) і « Міст Європи» ( 1876 , Пті -Пале , Женева) . Золя був вражений незвичайними ракурсами картин , їх реалістичною точністю , але критикував за надмірну фотографичность і перебільшено поглиблену перспективу. Хоча раніше Салон відхилив картину « Паркетчики » , визнавши її « вульгарною », нині вона заслужено вважається шедевром французького живопису кінця XIX століття : ідеально налаштована композиція , незвичайна , математично точно побудована перспектива , чудово передані анатомія людських тіл і ритм рухів паркетників .

 Помер Гюстав передчасно у віці 45 років,ймовірно від інсульту. За своє життя написав більше 500 полотен,більшість з яких знаходяться у приватних колекціях. У 2000 році його картина «Людина на балконі, бульвар Осман» (1880), була продана з аукціону за 14,3 млн. доларів.
А ще він зібрав чудову колекцію з 68 полотен відомих імпресіоністів,які ще тоді такими не були: Каміля Пісарро (19), Клода Моне (14), П'єра-Огюста Ренуара (10), Альфреда Сіслея (9), Едгара Дега (7), Поля Сезанна (5) і Едуара Мане (4). Все це багатство він заповів французькому уряду з проханням виставити картини у Люксембурзькому палаці,а згодом у Луврі. Але тільки завдяки неймовірним старанням Ренуара,який був душеприкажчиком і другом Кайботта за третім разом вдалося випросити уряд задовільнити останню волю художника. Хоч все одно держава взяла не всі картини відразу,а коли спохопилася,то пройшло вже чимало часу і родичі втратили бажання ділитися. Тому частина цих картин була продана американському багатієві і досі знаходиться у його фонді.
Ось так доволі коротко про непересічну і цікаву особистість.

 А ще на території парку,який ,до речі, у майже ідеальному стані,як і всі приміщення, розбитий город. Він функціонує завдяки лише добрій волі волонтерів. А у чому цікавинка? У тому,що крім зелених паростків картоплі,бурячка,різних квітів і травичок ви можете помилувати око і картинами. Поміж цією буйною зеленню зі смаком розташувалися полотна все тих же імпресіоністів. Тематично. Відповідно до насаджень. Дуже цікаво! Підтвердження вам покажу-у садку фото я робила!:)

Адреса парку: 8 Rue de Concy, 91330 Yerres

Телефон:01 69 49 34 10

Фужер (Fougeres) середньовічне місто-фортеця.

Від феодального середньовіччя в Європі збереглося безліч красивих пам'яток архітектури , замків , невеликих сіл і старовинних містечок. А Франція взагалі рай для любителів старовини. У 50 км від французького міста Ренна ( Rennes ) в закруті річки Нансон, що служила колись природним кордоном між Францією і Бретанню,знаходиться фортеця Фужер , побудована в XI-XV століттях.Вона входила в так звану «золоту дугу» міст-фортець (Шатобріан, Вітре, Фужер, Ренн) - оборонну систему бретонських герцогів, які чинили опір експансії французького королівства.

Париж,як на долоні.

Моє улюблене місце у Парижі- Монмартр. Так склалося ще з мого першого сюди приїзду.Тоді далеких 12 років тому чудовий витончений,ніби мереживний собор Святого Серця я бачила тільки при світлі нічних ліхтарів. Довгими роками храм снився мені у променях сонця.Не знаю,звідки я могла це так чітко собі уявляти...
Цими вихідними я нарешті піднялася на купол собору. Вид захопливий! Якщо захочете колись побачити більш романтичний вид,ніж з Ейфелевої вежі, ласкаво прошу на Монмартр!Осінній туман додає таємничості.І ви забуваєте,що щойно подолали 300 крутих сходинок уверх,що за 6 євро купили квиток...Вам хочеться милуватися,вдихати на повні груди таке терпке паризьке повітря і навіть хотілося б полетіти...Але то вже інша історія...!)

Багатства замку Шантії

Про замок Шантії я вже трішки розповідала і показувала багато фото тут .Але тоді ми погуляли тільки територією маєтку,а цього разу нам вдалося побувати і всередині.
Квитки коштують 14 євро на особу,але дозволяється фотографувати,вам також видадуть за вашим бажанням аудіогід,правда української,російської мов там не має. Розглядати є що. Полотна Пуссена,Делакруа,Рафаеля... Позолота на стінах, вишукані предмети інтер'єру,столове срібло і фарфорові сервізи, тонкої роботи чорний гіпюр,місцевого виробництва,надзвичайно красиві вітражі(лише ними можна милуватися годинами),чудові гобелени...Особливо тішить око надзвичайно чисельна бібліотека.
А у каплиці замку,кажуть, у спеціальній ніші, зберігаються серця родових принців Конде...

Цей замок за чисельністю цікавих експонатів має друге місце після Лувру.

Романтика Нормандії

Люблю Нормандію. Такий спокій. Якби я була письменницею і перебувала б у пошуках Музи,то їхала б саме сюди. Мені здається,що тут можна написати неймовірні твори(маючи талант,звісно).Все доглянуте,акуратненьке,затишне. Відчуваєш себе вдома і у раю одночасно))

 Чим не Моне?)

Chateau Champs-sur-Marne.Елегантність по-французьки

18 км на схід від Парижу, височіє у центрі парку площею 85 га замок Шамп-сюр-Марн. Побудований він у вісімнадцятому столітті. Прославлені мешканці змінюють один одного:герцог де Лавальер, Левіс і маркіза де Помпадур. У 1895 році Луї Каєн Д'Анвер, великий колекціонер, закоханий у вісімнадцяте століття, поручив архітектору Destailleur відновити замок,а Анрі Duchêne  парк.Новий напрям для любителів старовинної архітектури.Після 6 років реставрації  замок став знову відкритим для громадськості  цього літа.

Тут є все для приємного відпочинку у теплий суботній день. Під бризками фонтану,споглядаючи старовинний фасад,попивати охолоджений сидр...Чи не ідилія?)

Літо-о-о-о-о!

Саме з піснею Океану Ельзи мені асоціюється цьогорішнє  літо!)

Parc Floral de Paris

Парк Флораль (Parc Floral), прихований в глибині Венсенського лісу. Він був розбитий в 1868 році, до відкриття Всесвітньої виставки квітів. Межі парку Флораль непомітні, зелений масив Венсенського лісу поступово перетікає в доглянуту зону, де створені штучні ландшафти і висаджено багато тисяч квітів. У Долині Квітів мешкають тюльпани, братчики, левиний зів, маки, всі вони мають різний час і терміни цвітіння, так що всі три гектари цього величезного квітника постійно змінюють колір і аромат. Парижани приїжджають сюди регулярно тільки для того, щоб помилуватися на ці зміни. Квіткова колекція налічує більше 3000 видів, територія розділена на сад жоржин, сад лікарських рослин, квітучий в березні сад орхідей, квітневий сад тюльпанів, сад рододендронів та азалій. Паркові ландшафти, немов зійшли з картин імпресіоністів, дають можливість побачити цвітіння соняшнику, пшениці, інших злаків...
Ось трохи цієї неймовірної краси.

Château de Mont-l'Eveque /Замок Мон-Левек

На відстані трьох кілометрів від Санліс сховалося село Монлевек,омите водами маленької річечки Ноннет.У селі знаходиться красивий,майже казковий замок з одноіменною назвою.Саме заради нього ми сюди і приїхали.
 

 Будівля розташована у парку,який розсікає Нонет,одночасно живлячи ставок. Замок-колишня резиденція єпископів Senlis з дев'ятнадцятого століття належить  сімейству Pontalba. Після його трансформації в дев'ятнадцятому столітті, він виступає в якості чудового зразка стилю трубадурів.