Parc caillebotte(Парк Кайботта)

Повертаючись у неділю з голосування, побачила у метро рекламу виставки імпресіоністів. Зацікавилася,записала адресу. Вдома пошукала,виявилося,це всього 15 км.від Парижу. День вільний,настрій гарний: чому б не поїхати? Згорнула в сумку гаманець,фотоапарат,роздруківку маршруту і основну інформацію про подію та місце і,не телефонуючи своїм хлопцям,поїхала! Благо,сполучення хороше. Станція приміського поїзда за сто метрів від будинку.З однією пересадкою за неповних 40хв. Я вже була на місці.
Погода теж сприяла такому відпочинку. Я зайшла у парк,на території якого відбувалася виставка якраз в обідню пору. Всюди така приємна,розслаблююча,ліниво-недільна атмосфера. Люди сидять за мереживними столиками кафе,на зручних дерев'яних лавочках ,ніжаться на шовковистій травичці...Кожен щось перекушує .В міру можливостей своїх уподобань чи гаманців. Я пообідала вдома. Тому зосереджено прямую до цілі свого візиту-виставки полотен імпресіоніста та мецената Гюстава Кайботта. Не буду лукавити: до цих відвідин його ім’я мені було так само знайоме,як і вам. А знати таких людей потрібно.
Але все по порядку.Але все по порядку.
Черга за квитками була не надто довгою і в основному складалася з пенсіонерів)). Квиточок вартує всього 8 є. Це на експозицію. А вхід у парк безкоштовний. Оплачую свій квиток і заходжу усередину.
Потім,коли я вийшла на вулицю,було дуже дивно впізнавати пейзажі з картин,майже ідентичні. Не дарма Кайботт захоплювався ще й фотографією.
Картина та фото майже з того ж ракурсу.

Милуватися було чим. Картини в оригіналі,скажу я вам,це зовсім не те,що репродукції!:)(ото таємницю відкрила). Якась особлива аура наповнювала зал,полотна здавалися живими…Я забула про фотоапарат,час і просто насолоджувалася побаченим. На виставці були представлені картини,що мали відношення до містечка,у якому виставлялися. Художник відпочивав там щороку починаючи зі своїх 12.

 Вже не вперше переконуюся,що вислів «Талановита людина талановита у всьому» таки працює! Крім того,що Гюстав був художником і меценатом,він серйозно захоплювався фотографією,філателією(був посмертно записаний у почесний «Список видатних філателістів» як один із «батьків філателії». Його філателістична колекція тепер знаходиться в Британському музеї.),розводив орхідеї,будував яхти, займався дизайном текстилю,садівництвом. А ще він був обраний міським радником. Жителі ще не бачили такого чиновника, який би «все оплачував з власної кишені: освітлення, вуличні дороги, мундири вартових».

 Та все ж найважливішим його заняттям була підтримка молодих,нікому ще тоді невідомих художників-імпресіоністів. Він був їхнім основним спонсором. Благочинність Кайботта не знала меж. Він організовував виставки , вернісажі і аукціони; купував за завищеними цінами їх полотна, оплачував оренду майстерень; матеріально підтримував Моне, Ренуара, Піссарро і інших, причому, у своєму заповіті він звільнив їх від повернення грошей.
Справжній дебют Кайботта - художника відбувся на 2 -й виставці імпресіоністів ( 1876 ) , де були показані його вісім робіт , включаючи знаменитих - « паркетників » ( 1875 , д'Орсе ) і « Міст Європи» ( 1876 , Пті -Пале , Женева) . Золя був вражений незвичайними ракурсами картин , їх реалістичною точністю , але критикував за надмірну фотографичность і перебільшено поглиблену перспективу. Хоча раніше Салон відхилив картину « Паркетчики » , визнавши її « вульгарною », нині вона заслужено вважається шедевром французького живопису кінця XIX століття : ідеально налаштована композиція , незвичайна , математично точно побудована перспектива , чудово передані анатомія людських тіл і ритм рухів паркетників .

 Помер Гюстав передчасно у віці 45 років,ймовірно від інсульту. За своє життя написав більше 500 полотен,більшість з яких знаходяться у приватних колекціях. У 2000 році його картина «Людина на балконі, бульвар Осман» (1880), була продана з аукціону за 14,3 млн. доларів.
А ще він зібрав чудову колекцію з 68 полотен відомих імпресіоністів,які ще тоді такими не були: Каміля Пісарро (19), Клода Моне (14), П'єра-Огюста Ренуара (10), Альфреда Сіслея (9), Едгара Дега (7), Поля Сезанна (5) і Едуара Мане (4). Все це багатство він заповів французькому уряду з проханням виставити картини у Люксембурзькому палаці,а згодом у Луврі. Але тільки завдяки неймовірним старанням Ренуара,який був душеприкажчиком і другом Кайботта за третім разом вдалося випросити уряд задовільнити останню волю художника. Хоч все одно держава взяла не всі картини відразу,а коли спохопилася,то пройшло вже чимало часу і родичі втратили бажання ділитися. Тому частина цих картин була продана американському багатієві і досі знаходиться у його фонді.
Ось так доволі коротко про непересічну і цікаву особистість.

 А ще на території парку,який ,до речі, у майже ідеальному стані,як і всі приміщення, розбитий город. Він функціонує завдяки лише добрій волі волонтерів. А у чому цікавинка? У тому,що крім зелених паростків картоплі,бурячка,різних квітів і травичок ви можете помилувати око і картинами. Поміж цією буйною зеленню зі смаком розташувалися полотна все тих же імпресіоністів. Тематично. Відповідно до насаджень. Дуже цікаво! Підтвердження вам покажу-у садку фото я робила!:)

Адреса парку: 8 Rue de Concy, 91330 Yerres

Телефон:01 69 49 34 10

Японський сад.Музей Альберта Кана.

Я завжди дивувалася людям, які кажуть,що оглянути нове місто їм вистачить два-три дні. Живу у Парижі вже восьмий рік і  щоразу відкриваю для себе щось незвідане і цікаве. Цього разу це був музей і сад Альберта Кана,французького банкіра і філантропа. Ще на початку 20 століття,коли фотографія була дорогою і малодоступною річчю, цей дивний чоловік  взявся втілювати у життя масштабний проект -  створення фотографічного зліпку епохи за допомогою автохрому,одного з найстаріших процесів створення кольорових фотографій. Завдяки спадщині Кана ми можемо побачити людей і планету,такими якими вони були тоді,сто років назад.

     

Фужер (Fougeres) середньовічне місто-фортеця.

Від феодального середньовіччя в Європі збереглося безліч красивих пам'яток архітектури , замків , невеликих сіл і старовинних містечок. А Франція взагалі рай для любителів старовини. У 50 км від французького міста Ренна ( Rennes ) в закруті річки Нансон, що служила колись природним кордоном між Францією і Бретанню,знаходиться фортеця Фужер , побудована в XI-XV століттях.Вона входила в так звану «золоту дугу» міст-фортець (Шатобріан, Вітре, Фужер, Ренн) - оборонну систему бретонських герцогів, які чинили опір експансії французького королівства.

Parc Floral de Paris

Парк Флораль (Parc Floral), прихований в глибині Венсенського лісу. Він був розбитий в 1868 році, до відкриття Всесвітньої виставки квітів. Межі парку Флораль непомітні, зелений масив Венсенського лісу поступово перетікає в доглянуту зону, де створені штучні ландшафти і висаджено багато тисяч квітів. У Долині Квітів мешкають тюльпани, братчики, левиний зів, маки, всі вони мають різний час і терміни цвітіння, так що всі три гектари цього величезного квітника постійно змінюють колір і аромат. Парижани приїжджають сюди регулярно тільки для того, щоб помилуватися на ці зміни. Квіткова колекція налічує більше 3000 видів, територія розділена на сад жоржин, сад лікарських рослин, квітучий в березні сад орхідей, квітневий сад тюльпанів, сад рододендронів та азалій. Паркові ландшафти, немов зійшли з картин імпресіоністів, дають можливість побачити цвітіння соняшнику, пшениці, інших злаків...
Ось трохи цієї неймовірної краси.

Château de Mont-l'Eveque /Замок Мон-Левек

На відстані трьох кілометрів від Санліс сховалося село Монлевек,омите водами маленької річечки Ноннет.У селі знаходиться красивий,майже казковий замок з одноіменною назвою.Саме заради нього ми сюди і приїхали.
 

 Будівля розташована у парку,який розсікає Нонет,одночасно живлячи ставок. Замок-колишня резиденція єпископів Senlis з дев'ятнадцятого століття належить  сімейству Pontalba. Після його трансформації в дев'ятнадцятому столітті, він виступає в якості чудового зразка стилю трубадурів.

Санліс-місто королеви Анни.

Містечко Санліс для нас найперше цікаве тим,що тут знаходиться найбільше у Франції пам"яток та згадок про Україну: Два пам"ятнки Анні Київській,аббатство Сен-Вінсент,нею засноване,розвалини  старого королівського замку,будованого за наказом внука Анни,мемеоріальна дошка жертвам Голодомору(теж поки єдина у Франції),школа,яка носить ім"я київської княжної.

Абатство Святого Вікентія (Saint-Vincent)засноване Анною Київської, дружиною короля Анрі (Генріха) I-го в 1066 році.Побудовано на місці старої дерев'яної обителі для ченців августинців. Після революції 1789 р. було передано під егіду церкви Святої Женев'єви в Парижі. Одне з небагатьох релігійних будівель,яка не постраждала під час французької революції. Якобінці використовувати його як ткацьку фабрику. У 1836 р. будівля була викуплена єпископом Бове, який влаштував там інтернат і школу для хлопчиків. При Наполеоні III тут була розташована військова школа, і після його падіння була викуплена одним з колишніх учнів. З тих пір тут розміщується приватна школа. З її стін вийшли знаменитий французький поет Хосе-Марія Ередіа та історик Анрі Брейль.

 

 

 Памятник Анні Київській

Квітковий фреш

За вікном дощить і холодно,хоч календарна весна вже добігає до свого екватора. А минулого року у цей час  ми вже насолоджувалися всіми кольорами та ароматами квітня.
Ось трішечки тієї краси. Щоб легше чекалося...)

Аромат весни.