Мій список блогів

середа, 22 липня 2015 р.

Дім-музей Віктора Гюго

Прискіпливо одягаюся, підфарбовую очі,волосся підбираю у високий хвіст, кілька крапель моїх улюблених J'adore . Я готова.

Сьогодні я вирішила присвятити час своїй пристрасті і йду на побачення. Так дивно не штовхати перед собою візочок, не хвилюватися чи є у метро ліфт, не оглядатися у пошуках пари рук, щоб допомогли знести по довжелезних сходах, непристосованих для дитячих та інвалідних візків, паризьких переходів хоч і найдорожчу,але важку ношу. Не тягнути з собою пляшечки, пакетики, фрукти, водичку, підгузки, одяг, а лише фотоапарат, карти і телефон. Так, бути мамою дуже класно, весело і приємно але часом є потреба у невеличкому перезавантаженні. Тож, сьогодні у мене побачення, на яке я гостинно запрошую і Вас. Буде цікаво. Обіцяю.

У гості я йду, звісно ж, до чоловіка. Шанованого мною,та й багатьма вами теж. Поки їду, розмовляю сама з собою,роздумую: скільки разів топтав він цю бруківку(може , я навіть ступаю його слідами),куди заходив перехилити келих червоного вина і де зазвичай вечеряв, які мав шкідливі звички і як часто сварився з дружиною. Чи гадав він собі колись,що комусь будуть цікаві такі речі,чи жив як живеться?

 Тим часом метро домчало мене до місця призначення.

Я багато де була за ці роки, хоч є ще більше місць, які мені ще тільки пощастить відвідати ,та все ж соромно признатися, що сюди я йду вперше. Навіть туристи добираються на place des Vosges у рази швидше, враховуючи кількість днів їхнього перебування у Парижі.  Додам  лише , що й в список моїх улюблених письменників цей класик потрапив не одразу.

Правда, ви вже здогадалися про кого мова?



Важко уявити собі французьку літературу без епічних творів майстра слова Віктора Гюго. Його " Знедолені" далися мені далеко не з першого разу, але чільно посіли місце на поличці книг, які періодично перечитую. Так, хтось може бути зі мною і не згоден, але я палка прихильниця класичної літератури і французької у тому числі. Вона напуває мою спраглу душу вірою, що мистецтво вічне. Тому, це було тільки питання часу.

 Й ось, нарешті, зорі станцювали потрібний танець і я, запилюженою, місцями збитою бруківкою, наближаюся до біло-рожевого прямокутника будинків на площі Вогезів,де під номером 6 на другому поверсі знаходиться простора квартира,у якій 16 років мешкав Віктор Гюго.


Для мене якесь сакральне значення має можливість відвідування таких місць. Це дотик до чогось таємного, інтимного, просякнутого харизмою непересічних людей. Це моє натхнення на майбутнє, на одноманітні будні, на працю врешті-решт. О,скільки тут праці! Списаних аркушів, передуманих сюжетів, змальованих альбомів...Успіх, слава, визнання не даються легко.Тут це розумієш.

Віктор Гюго переїхав у помешкання площею 280 кв.м на площі Вогезів разом з дружиною та чотирма дітьми у 1832 році. За час їхнього спільного життя,це вже був п’ятий сімейний переїзд. Найтриваліший. Написав тут багато знаних нам творів, серед яких "Марія Тюдор","Лукреція Борджіа". Сюди приходили відомі люди: Проспер Меріме, Олександр Дюма, Оноре де Бальзак, Ференц Ліст. Заради жарту Дюма поселив свою героїню Міледі по сусідству з Гюго у будинок №8.

Після смерті письменника було вирішено відкрити у квартирі музей, присвячений його життю і творчості. І у 1902 році до століття з дня народження його таки відкрили. Для цього Поль Меріс, друг і душеприкажчик, викупив апартаменти. Музей заповнили особисті речі Гюго, які люб'язно надавали родичі та друзі. Тут можна помилуватися салоном у китайському стилі( дещо декорував сам письменник), севрським фарфором. Можна подивитися особисту спальню , відтворену у тому ж вигляді,якою вона була за життя Гюго включно з ліжком,на якому він помер . Багато картин, елементи рукописних творів, ілюстрації до книг,перші видання, книги з особистої бібліотеки... Навіть, якщо не любити самого автора, то музей все одно складає велику цінність: наглядно занурює в епоху.


Вхід у дім Гюго безкоштовний круглорічно. Якщо ж ви маєте бажання відвідати одну з тимчасових виставок, які там періодично відбуваються, то ціна коливатиметься від 4 до 7 євро. Відчинений музей щодня, крім понеділка з 10 до 18 год.

Ще таку цікаву деталь прочитала, не знаю, чи істинна правда чи красива вигадка, але стверджують,  що абсолютно у кожному місті та містечку Франції є вулиця, авеню або ж провулок Віктора Гюго. А це як не як - вражає!

По всьому периметру площі перший поверх будинку облюбували собі галереї та кафе. Тож, наситившись духовно, можна подумати і про обід:)
Кафе тут на будь- який смак. Є ,звісно, й "
Café  Hugo". У меню пропонують салат  "Віктор" з фуа- гра , як і годиться для поціновувачів всього високого).
А можна просто 
замовити собі  сafé gourmand з трьома смачними десертами за 7 євро, сісти за плетений столик під склепінням, оглядати площу Вогезів, слухати шум фонтанів,спостерігати за перехожими, фантазувати, уявити себе героїнею одного з романів класика,врешті решт. У будь-якому разі, такий день має усі шанси поповнити ваш життєвий калейдоскоп ще одним яскравим враженням!










 Тут жив поет Теофіл Готьє













Картина-ілюстрація до "Собору паризької Богоматері"



5 коментарів:

  1. Так гарно написано. Я як раз намагаюсь, ну дуже-дуже намагаюсь читати Знедолених... поки що йде повільно ) Дякую за прогулянку!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую,Олю! Я починала "Знедолених" кілька разів,ще у школі.Тоді не осилила,а зараз насолоджуюся)

      Видалити
  2. Дікую за можливість прогулитися з тобою Парижем))
    Що б ми робили без фото й блогів?) Скільки втратили б?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Особисто мені такі речі відкривають нові горизонти! А хтось спокійно живе собі без того всього і навіть не думає перейматися)) Кожному своє. Я тішуся,що маю можливість і писати своє, і читати чуже:)

      Видалити
  3. спасибі за інтернет-подорож!

    ВідповістиВидалити