Дім-музей Віктора Гюго

Прискіпливо одягаюся, підфарбовую очі,волосся підбираю у високий хвіст, кілька крапель моїх улюблених J'adore . Я готова.

Сьогодні я вирішила присвятити час своїй пристрасті і йду на побачення. Так дивно не штовхати перед собою візочок, не хвилюватися чи є у метро ліфт, не оглядатися у пошуках пари рук, щоб допомогли знести по довжелезних сходах, непристосованих для дитячих та інвалідних візків, паризьких переходів хоч і найдорожчу,але важку ношу. Не тягнути з собою пляшечки, пакетики, фрукти, водичку, підгузки, одяг, а лише фотоапарат, карти і телефон. Так, бути мамою дуже класно, весело і приємно але часом є потреба у невеличкому перезавантаженні. Тож, сьогодні у мене побачення, на яке я гостинно запрошую і Вас. Буде цікаво. Обіцяю.

У гості я йду, звісно ж, до чоловіка. Шанованого мною,та й багатьма вами теж. Поки їду, розмовляю сама з собою,роздумую: скільки разів топтав він цю бруківку(може , я навіть ступаю його слідами),куди заходив перехилити келих червоного вина і де зазвичай вечеряв, які мав шкідливі звички і як часто сварився з дружиною. Чи гадав він собі колись,що комусь будуть цікаві такі речі,чи жив як живеться?

 Тим часом метро домчало мене до місця призначення.

Я багато де була за ці роки, хоч є ще більше місць, які мені ще тільки пощастить відвідати ,та все ж соромно признатися, що сюди я йду вперше. Навіть туристи добираються на place des Vosges у рази швидше, враховуючи кількість днів їхнього перебування у Парижі.  Додам  лише , що й в список моїх улюблених письменників цей класик потрапив не одразу.

Правда, ви вже здогадалися про кого мова?

Важко уявити собі французьку літературу без епічних творів майстра слова Віктора Гюго. Його " Знедолені" далися мені далеко не з першого разу, але чільно посіли місце на поличці книг, які періодично перечитую. Так, хтось може бути зі мною і не згоден, але я палка прихильниця класичної літератури і французької у тому числі. Вона напуває мою спраглу душу вірою, що мистецтво вічне. Тому, це було тільки питання часу.

 Й ось, нарешті, зорі станцювали потрібний танець і я, запилюженою, місцями збитою бруківкою, наближаюся до біло-рожевого прямокутника будинків на площі Вогезів,де під номером 6 на другому поверсі знаходиться простора квартира,у якій 16 років мешкав Віктор Гюго.

Для мене якесь сакральне значення має можливість відвідування таких місць. Це дотик до чогось таємного, інтимного, просякнутого харизмою непересічних людей. Це моє натхнення на майбутнє, на одноманітні будні, на працю врешті-решт. О,скільки тут праці! Списаних аркушів, передуманих сюжетів, змальованих альбомів...Успіх, слава, визнання не даються легко.Тут це розумієш.

Віктор Гюго переїхав у помешкання площею 280 кв.м на площі Вогезів разом з дружиною та чотирма дітьми у 1832 році. За час їхнього спільного життя,це вже був п’ятий сімейний переїзд. Найтриваліший. Написав тут багато знаних нам творів, серед яких "Марія Тюдор","Лукреція Борджіа". Сюди приходили відомі люди: Проспер Меріме, Олександр Дюма, Оноре де Бальзак, Ференц Ліст. Заради жарту Дюма поселив свою героїню Міледі по сусідству з Гюго у будинок №8.

 

Після смерті письменника було вирішено відкрити у квартирі музей, присвячений його життю і творчості. І у 1902 році до століття з дня народження його таки відкрили. Для цього Поль Меріс, друг і душеприкажчик, викупив апартаменти. Музей заповнили особисті речі Гюго, які люб'язно надавали родичі та друзі. Тут можна помилуватися салоном у китайському стилі( дещо декорував сам письменник), севрським фарфором. Можна подивитися особисту спальню , відтворену у тому ж вигляді,якою вона була за життя Гюго включно з ліжком,на якому він помер . Багато картин, елементи рукописних творів, ілюстрації до книг,перші видання, книги з особистої бібліотеки... Навіть, якщо не любити самого автора, то музей все одно складає велику цінність: наглядно занурює в епоху.

Вхід у дім Гюго безкоштовний круглорічно. Якщо ж ви маєте бажання відвідати одну з тимчасових виставок, які там періодично відбуваються, то ціна коливатиметься від 4 до 7 євро. Відчинений музей щодня, крім понеділка з 10 до 18 год.

Ще таку цікаву деталь прочитала, не знаю, чи істинна правда чи красива вигадка, але стверджують,  що абсолютно у кожному місті та містечку Франції є вулиця, авеню або ж провулок Віктора Гюго. А це як не як - вражає!

По всьому периметру площі перший поверх будинку облюбували собі галереї та кафе. Тож, наситившись духовно, можна подумати і про обід:)
Кафе тут на будь- який смак. Є ,звісно, й "Café  Hugo". У меню пропонують салат  "Віктор" з фуа- гра , як і годиться для поціновувачів всього високого).
А можна просто замовити собі  сafé gourmand з трьома смачними десертами за 7 євро, сісти за плетений столик під склепінням, оглядати площу Вогезів, слухати шум фонтанів,спостерігати за перехожими, фантазувати, уявити себе героїнею одного з романів класика,врешті решт. У будь-якому разі, такий день має усі шанси поповнити ваш життєвий калейдоскоп ще одним яскравим враженням!

 

 Тут жив поет Теофіл Готьє

Картина-ілюстрація до "Собору паризької Богоматері"

Macaron.Вишукане французьке тістечко.

    Ідеї калейдоскопом вертілися в голові, складалися у затійливі візерунки, котрим  щоразу бракувало  якоїсь детальки, щоб стати єдиним цілим. Та нарешті  картина набрала форми, кольору та фактури.  Все , я знаю,що мені потрібно:  сині макарони! Саме у них буде родзинка мого задуму! Не ті, традиційні спагеті, про які ви відразу подумали, а маленька французька випічка,що вже давно стала відомою у цілому світі. Та знайти макарони синього кольору виявилося непростою справою. У кондитерській крамниці у мене замовлення не прийняли, бо я аж ніяк не сподівалася, що домовлятися потрібно тиждень наперед! А з готових пропонували лише дуже традиційні пастельні тони,які мене ну ніяк не влаштовували.
   Тоді я ,звісно, кинулася до свого кращого помічника гугла і він негайно видав мені список локацій, де я завжди знайду, все що потрібно і навіть більше. Коли завдання було успішно виконане, мені захотілося  поділитися й з вами адресами  кількох паризьких кондитерських, що випікають і продають макарони. Ану ж вам у якийсь момент заманеться пройтися не тільки традиційними туристичними маршрутами, а захочеться відпочити у приємній, вишуканій атмосфері, відчути себе на сьомому небі від захоплення, коли перед вами розгорнуть  вибагливе десертне меню, обширніше , ніж карта вин у деяких ресторанах.

 Та найперше у кількох словах розповім,що власне таке ці «макарони».

 
 Спочатку ледь чутний хрускіт, потім цукровий вибух, осколки якого осідають в куточках губ, в той час ,як солодкий смак начинки вже розтікається в роті. Мигдальне печиво «макарон», частинка небесної насолоди, вміщується між вказівним і великим пальцем, - найсучасніше з класичних творів французьких кондитерів. Маленькі круглі тістечка з кремовою начинкою, різнокольорові конфетті з оригінальними смаками стали улюбленим ласощами у всьому світі - від берегів Сени до Гудзона і Токійської затоки. (C) Pascale Bernard

    Італія вважається батьківщиною цього рецепту, який в епоху Відродження ,перестрибнувши через Альпи, опинився у  Франції. Рабле, великий епікуреєць і відомий гурман, згадує маленьке печиво у четвертій книзі «Гаргантюа і Пантагрюеля». Ласощі так швидко завоювали  популярність, що багато французьких міст, оголосили себе його батьківщиною. Кондитерська La maison Adam із Сен-Жан-де-Люз навіть піднесла його Людовику XIV в якості весільного подарунка.

   У XVII столітті особливо славилося цим печивом місто Нансі, де його випікали черниці-кармелітки, неухильно дотримуючись повчань Терези Авільської: «Дівчатам, які не їдять м'ясо, корисний мигдаль»

 Однак свою ніжну солодку серцевину сухувате печиво знайшло лише в XIXст. А якщо точніше, то в 1880 рр воно ще склеювалося паром без начинок. Паризький ж macaron, скріплений НЕ парою, а начинкою придумав кондитер П'єр Дефонтен на початку ХХ століття. Подорожуючи по Швейцарії, він відкрив для себе шоколадно-вершковий крем, яким і вирішив начиняти macarons .Хоча,можливо,це всього лише одна з легенд. Згодом начинки стали варіюватися. Від звичних ягідно-фруктових до квіткових і навіть екзотичних.

 Щороку проводять конкурс, щоб визначити найкращий Macaron в Парижі. 3 великі гастрономічні доми, відомі у світі пропонують цю кондитерську втіху: Fauchon , Ladurée і Pierre Hermé. Але є й інші місця, які дійсно варто відвідати, щоб відкрити для себе тонке кулінарне задоволення  . Короткими,схематичними мазками постараюся вас познайомити з райськими куточками солодкоїжок.

Pierre Hermé

 

Відомий протягом багатьох років, як  один з королів  макаронів , Pierre HERME  пропонує широкий спектр цього  печива від класичних до дуже оригінальних смаків. Pierre  HERME, один з кращих кондитерів у Франції, починав свою кондитерську кар’єру  у  таких великих гастрономічних домах , як Lenotre, Fauchon і Ladurée. Він відкрив свій перший магазин в Парижі в 2001 році, перед тим відкривши магазин в 1998 році в Токіо. Зараз П'єр HERME має багато бутіків по всьому світу, в тому числі 12 в Японії, два в Англії, один в Дубаї і 13 у Франції. Дім пропонує класику таку як темний шоколад з трояндовим смаком,  лічі, фісташки ,корицю, ваніль,а коли ввійдете у смак, занурюйтеся у вишуканіші і несподіваніші поєднання: троянда-лічі,фісташки-кориця-вишня,ваніль-оливкова олія, білий трюфель і фундук, зелений лимон –гострий перець-малина, чи  лисички -зелений чай -лимон…

Кілька адрес в Парижі:
133 avenue des Champs Elysées 75008

39 Avenue De l'Opéra 75002

35 Boulevard Haussmann Galeries Lafayette 75009

Ladurée

Ladurée, ймовірно, найвідоміший кондитерський дім в світі .Він був заснований в 1862 році .Також пропонує широкий спектр макаронів , але дотримується промислового методу виробництва. Кожен макарон тут відкалібрований, провіряйте скільки заманеться- всі вони будуть ідентичного розміру та форми. Аромати доволі стандартні,але родзинкою є щосезонна новинка, а то й кілька та розкішний чайний салон , що своїм інтер’єром віднесе вас на початок минулого століття. Кажуть, тут щодня продають більше 15 тисяч штук цього печива!

Кілька адрес в Парижі:

75 75, Av. des Champs Elysées 75008

21 Rue Bonaparte 75006

Fauchon

Ще один великий французький кондитерський дім, пропонує досить широкий спектр Macaron, смаки яких будуть змінюватися в залежності від сезону,тобто узимку і влітку ви маєте шанс насолодитися абсолютно різними смаками мигдалевого печива.Фошон це розкіш,ексклюзивність та висока ціна. Але ж один раз можна,правда?

Ця адреса є однією з найбільш класичних, щоб відкрити для себе смак французької вишуканості та делікатності.

Адреса:

26 place de la Madeleine 75008

Arnaud Lahrer

Майстер шоколаду і шеф-кондитер, Arnaud Lahrer був визнаний кращим кондитером  Франції в 2007 році. Він пропонує у своїх магазинах, близько 25 рецептів мигдального печива, починаючи, звісно,  класичними ароматами,але  також сміливо експериментує з незвичними поєднаннями , як наприклад, тонке шампанське з помаранчею, крем кока-кола, червоний мак, фіалка,крижана  м'ята , карамельна пристрасть…

Адреса в Парижі:

93 Rue De Seine 75006

Sadaharu AOKI

Екзотичний дотик  японського кондитера Садахару Аокі,що проживає  у Франції протягом багатьох років. Він привіз у своїй валізі абсолютно нові смаки, які обов’язково треба спробувати: чорного кунжуту, чаю, васабі, і ще дивовижніші помідорів,  лакриці, анісу, базиліка. Протягом кількох років мигдальне печиво Аокі є одними з кращих Macarons в Парижі. Крім того, тут пропонують  ще й chocoron,це покрите шоколадом мигдальне печиво. С'est délicieux! Не вірите - зайдіть і переконайтеся самі!

3 адреси в Парижі:
35 Rue De Vaugirard 75006

25 Rue Pérignon 75015

 35 boulevard haussmann Galeries Lafayette 75009.

Acide

Це таємна адреса,але вона вартує того,щоб ви відправилися на її пошуки на  північ Парижу. Це магазин повністю присвячений мигдальному печиву .На чолі кондитерської  її молодий шеф-кухар Jonathan Blot .Все повністю виробляється вручну і на місці. Ви навіть можете записатися на майстер-клас у задній частині приміщення. Acide звісно ж пропонує широкий вибір смаків та кольорів.

Адреса в Парижі:

72 Rue Legendre

Ось така маленька підказка для вас,гурмани і любителі цікавого,солодкого та смачного. Як бачите, всюди пропонують і класику  і новинки на будь-який смак. Якщо у вашому житті є місце задоволенням і насолоді,то не відкладаючи у довгий ящик  відкрийте для себе «макаронний маршрут».
А взагалі, я впевнена, що ви обов’язково відшукаєте у Парижі свою власну крамничку, яка завоює ваше серце.