Не пам'ятаю точно, коли саме, але у середній
школі я вперше взяла до рук роман Ремарка. Книжка називалася «Тіні у раю» . Вона
мене тоді вразила у всіх відношеннях. Але сьогодні я хочу розповісти не про це.
Хоч Ремарк воєнний і трагічний письменник, мене
завжди захоплювало, як просто він вміє описувати життєві радощі і буденними словами переконати, що життя таки
прекрасне!
Якщо і є книги, які вплинули на моє сприйняття світу, то це ремарківські шедеври!Я люблю і знаю Париж завдяки його "Тріумфальній Арці", імпресіоністів мені відкрив також Ремарк. З ним я гуляла нічним музеєм і під місячним світлом,що сочилося з вузеньких вікон розглядала танцівниць Дега, вугільні малюнки Сезана та квіткові натюрморти Моне. У Ремарка ж дізналася і про кальвадос,справжній ,міцний і запашний, і про несмачну американську каву)), і про хороші французькі вина
А от про гуляш по-сегедськи я мріяла відколи почитала книжку. Страшенно
хотілося скуштувати, хоч я навіть поняття не мала, що саме туди входить. У ту
безінтернетну пору віднайти потрібний рецепт виявилося нездійсненною для мене справою.
Але мені перед очима зринала картинка, як дві
загублені душі сидять у ліжку, у одній з висоток Нью-Йорка; красномовно зім'яті простирадла, подушки, розкиданий одяг, а ВІН і
ВОНА з насолодою їдять цей гуляш, кидаються малосольними огірками і відчувають себе неймовірно щасливими у той момент,там і зараз... Досі
знаходжу у цій картинці щемливу романтику…
—
У меня в номере есть кастрюля с гуляшом по-сегедски, — сказал я. Хватит на
шесть здоровых едоков, венгерская кухарка приготовила. Вчера вечером он был
вкусный, а сегодня еще вкусней. Гуляш по-сегедски с тмином и зеленью даже
вкуснее на следующий день. — Откуда у вас гуляш по-сегедски? — Я был вчера в
гостях. — Впервые слышу, чтобы домой из гостей приносили гуляш на шесть
человек. Где это было?.. В..? Я возмущенно посмотрел на нее. — Нет, не в
немецкой пивной. Гуляш — блюдо венгерское, а не немецкое… (с) Еріх Марія
Ремарк, “Тіні в раю”.
Мабуть, Ремарк таки палав особливою любов'ю до цієї страви, бо згадує
її аж у трьох своїх романах: "Чорний обеліск", "Возлюби
ближнього свого" і «Тіні у раю»!
Особливу насолоду мені приносив оцей момент: “Гуляш был действительно вкуснее,
чем накануне. Еще и потому, что мы ели его под звуки органа. Как ни странно, но
Иоганн-Себастьян Бах неплохо сочетался с гуляшом по-сегедски, хотя мне
казалось, что здесь более уместен был бы Франц Лист. Впрочем, обычный гуляш в
сочетании с Бахом был бы невозможен”.
Ось так плавно підводжу вас до самого рецепту гуляшу. Не буду стверджувати, що
він саме такий, яким ласували герої, але смачний! Нічого неймовірного чи
вишуканого у ньому немає. Проста,апетитна, запашна домашня страва. Думаю, у цьому
й секрет його успіху в автора. Після років поневірянь, життя у готелях і
харчування у ресторанах різного штибу, ситна домашня їжа цінувалася на вагу
золота!
Готуємо гуляш по-сегедськи:
600г свинини (грудинка або лопатка), 4 цибулини , 500 г квашеної капусти, 2 зубчики, 2 чайні ложки сушеної
паприки, 500мл м'ясного бульйону або білого вина (можна по половині), 2 ст.
ложки смальцю, 1 ст. ложка борошна, 200г сметани. Сіль, чорний мелений перець і
кмин за смаком.
Свинячу грудинку нарізати невеликими кубиками, обсмажити на смальці до
золотистої скоринки, додати нарізану цибулю і часник і підсмажити, поки цибуля
не стане прозорою. Влити пів склянки бульйону і протушкувати, поки бульйон НЕ
випарується. Додати паприку, кмин, квашену капусту, влити бульйон/вино, як слід
перемішати і тушкувати на повільному вогні під кришкою приблизно годину. Розтерти борошно зі сметаною, заправити цією
сумішшю гуляш і ще протушкувати 5-7 хв. Посолити і поперчити за смаком. Перед
подачею посипати свіжим подрібненим кропом. Не забудьте малосольні огірочки!
Читайте Ремарка,слухайте Баха, ласуйте гуляшем і життя не зможе вам не
посміхнутися!
